Поради вчителям  для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби

Загальні правила спілкування з людьми з особли­вими потребами:

- коли ви розмовляєте з людиною або дитиною з особливими освітніми потребами (ООП), звертай­теся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її су­проводжує, батьків або сурдоперекладача;

- при знайомстві цілком природно потиснути руку людині з інвалідністю – навіть ті, кому важко руха­ти рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо;

- коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе та всіх, хто з вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтесь, і назвати себе;

- пропонуючи допомогу, почекайте, поки її при­ймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зро­зуміли, не соромтеся – перепитайте;

- звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до під­літків – як до дорослих;

- спиратися або виснути на чиїйсь інвалідній колясці – те ж саме, що спиратися або виснути на її власникові. Інвалідна коляска – це частина недо­торканного простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини. Це потрібно обов'язково поясни­ти іншим дітям;

- розмовляючи з людиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепи­тувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника;

- коли ви говорите з людиною, яка користуєть­ся інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не доведеться закидати голову;

- щоб привернути увагу людини, яка погано чує, махніть їй рукою або доторкніться до плеча. Ди­віться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть чи­тати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не закривало вас;

- не бентежтеся, якщо випадково сказали: «Поба­чимося» або: «Ви чули про це...?» тому, хто насправді не може бачити або чути.

Дуже важливо навчитися правильно ви­словлюватися про дітей з особливими освітніми по­требами. Наприклад, замість фрази «Цей учень не може ходити» краще сказати так: «Цей учень користується ходунком і кріслом-візком».

Нижче розглянемо приклади заміни некоректних мовних зворотів.

Ярлики, які не можна використовувати	Більш коректні вирази
Люди з фізичними або розумовими вадами	Люди, які мають особливі потреби
Розумово відсталі	Люди із затримкою розумового розвитку
Він відсталий	У нього труднощі когнітивного характеру
Мій учень страждає аутизмом	У мого учня аутизм
Вона – даун, монголоїд	У неї синдром Дауна
Він не здатний навчатися	У нього труднощі з навчанням
Він – паралітик	У нього параліч
Вона – каліка	У неї порушення опорно-рухового апарату
Він – карлик (або ліліпут)	Він – невисокого зросту / він невисокий
У неї емоційні розлади	У неї порушення емоційного характеру
Він прикутий до крісла-коляски	Він користується кріслом-коляскою
Нормальні і/або здорові діти	Типові діти / діти без порушень в розвитку
Він навчається в спеціальному освітньому закладі	Він отримує послуги спеціальної освіти / додаткові послуги
Стоянка для автомобілів інвалідів, туалет для інвалідів і т. ін.	Доступна стоянка, туалет і т. п.
У неї проблема з...	У неї є потреба в...

Учитель загальноосвітнього навчального закладу повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:

- ознайомитися з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;

- вивчити стан уваги, стомлюваності, темп робо­ти кожної дитини;

- ураховувати стан слуху, зору, особливості мо­торики та загального фізичного розвитку учня. Бути добре ознайомленим з приладами, які використову­ють його учні з порушеннями зору і слуху, переві­ряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різ­ними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямо­ваного залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків. Ви­вчати головні принципи і стратегії колективної ко­мандної роботи;

- навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять;

- закінчувати заняття, коли діти втомилися чи стали неуважні;

- навчитися адаптувати навчальні плани, мето­дики, матеріали та середовище до специфічних по­треб дітей;

- створювати оптимальні умови для спілкуван­ня, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу;

- формувати в дітей досвід налагодження та під­тримання стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища;

- з повагою ставитися до дітей та батьків.

                            Методичні поради

Методичні рекомендації для вчителів початкової школи, які працюють з дітьми із затримкою психічного розвитку

        З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти та враховуючі індивідуальні освітні потреби дітей із затримкою психічного розвитку рекомендуємо:
1. Залучати дітей зазначеної категорії до позакласної та позаурочної навчально-виховної діяльності, гурткової роботи.
2. Навчально-виховний процес спрямовувати на вироблення у дітей життєво необхідних умінь і навичок, формування трудового досвіду, який потім можна застосувати у самостійному житті.
3. На заняттях створювати атмосферу довіри, позитивного емоційного контакту між всіма учасниками навчально-виховного процесу.
4. Використовувати різноманітні методи і прийоми з метою корекції та компенсації недоліків психофізичного розвитку, дотримуватись дидактичних принципів навчання.
5. При навчанні обов’язково використовувати наочність, об’ємні предмети, муляжі, опорні схеми.
6. Проводити систематично бесіди, консультації, збори, лекції з батьками даної категорії дітей.

Поради вчителеві щодо організації роботи

із слабозорими учнями  на уроці:

• Через кожні 10-15 хвилин учень має 1-2 хвилини перепочити, роблячи спеціальні вправи.
• При навчанні слабозорих дітей використовуйте спеціальні підручники із збільшеним шрифтом, зошити зі спеціальною чіткою розліновкою.
• Освітлення робочого місця учня має бути не менше 75-100кд/м2.
• Приберіть усі перешкоди на шляху до робочого місця учня.
• В унаочненнях доцільно збільшити шрифт, фон зробити не білим, а світло-жовтим чи світло-зеленим.
• Пишучи на класній дошці, намагайтеся розташовувати матеріал так, щоб в учня він не зливався в суцільну лінію. З’ясуйте, написи, яким кольором крейди учень бачить краще.
• Давайте  можливість учням підійти до дошки чи унаочнення, щоб краще роздивитися написане.
• Озвучуйте все, що пишете.
• Намагайтеся все, що пишете на дошці, продублювати роздатковим матеріалом.
• Зверніть увагу на якість роздаткового матеріалу: має бути матовий, а не глянцевий папір, шрифт великим і контрастним.
• Учневі з порушенням зору потрібно більше часу на виконання вправ, читання тексту. Не переобтяжуйте учня читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясніть ще раз усно, переконайтеся, що він все зрозумів. Тривалість зорової роботи не повинна перевищувати 15хв.
• З таких предметів, як читання, українська мова, природознавство, основи здоров’я тощо можна використовувати аудіо записи.
• Частіше перевіряйте розуміння учнем матеріалу, який подається на уроці.
• стежте за поставою учня, не обмежуйте його, коли він надто близько підносить текст до очей.
• Дитина може погано бачити вираз вашого обличчя і не розуміти, що ви звертаєтеся саме до неї. Краще підійти до учня, і торкаючись його звернутися на ім’я.
• Не робіть зайвих рухів і не затуляйте учневі джерело світла, не використовуйте невербальні засоби спілкування (кивання головою, рухи рук тощо).
• Правильно добирайте та розміщуйте меблі, розсаджуйте дітей на заняттях за характером зорової патології (згідно з рекомендаціями лікаря-офтальмолога);
• Дотримуйтесь норм тривалості занять та  режиму зорових навантажень;
• Періодично змінюйте вид діяльності дитини проведенням фізкультхвилинок та гімнастикою для очей;
• Підбирайте наочність з урахуванням характеру порушень зору;
• Виконуйте заходи з профілактики як загального, так і зорового стомлювання.

Інформаційно-методичний бюлетень 

Поради вчителям загальноосвітніх шкіл для успішної роботи з

дітьми, які мають особливі освітні потреби

(адресна допомога вчителям, які працюють з

дітьми з особливими потребами)

Більшість дітей з особливостями психофізичного розвитку може навчатися у загальноосвітніх школах за умови реалізації моделі інклюзивної освіти.

Інклюзивне навчання передбачає створення такого освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку. Це гнучка, індивідуалізована система навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої школи за місцем проживання. У класі (групі) може бути не більше трьох дітей з особливостями психофізичного розвитку, доцільно комплектувати дітей, які мають порушення однієї категорії (слуху або зору тощо). Час перебування дітей з особливостями розвитку в загальноосвітньому навчальному (дошкільному) закладі може змінюватися згідно з наказом директора цього закладу (на підставі висновків психолого-медико-педагогічної консультації про стан психофізичного розвитку кожної дитини за результатами обов’язкового щорічного обстеження).

На один рік розробляється індивідуальна програма розвитку. Двічі на рік (за потребою частіше) переглядається з метою її коригування. Зокрема, коли у дитини виникають труднощі у засвоєнні визначеного змісту навчального матеріалу, чи навпаки виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдань.

Навчальний процес здійснюється диференційовано за навчальними програмами, підручниками, посібниками, рекомендованими МОНмолодьспортом для загальноосвітніх навчальних закладів, посильними для дітей, відповідно до робочого навчального плану школи, і за умов кваліфікованої спеціальної корекційної допомоги.

Для дітей з особливими освітніми потребами, які мають інтелектуальні порушення та зі складними вадами розвитку на основі робочого навчального плану школи розробляється індивідуальний навчальний план з урахуванням рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації та на основі Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує  при потребі асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами.

Індивідуальний навчальний план визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин. У плані враховуються додаткові години на індивідуальні і групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо. В індивідуальному навчальному плані передбачається від трьох до восьми годин на тиждень для проведення корекційно-розвиткових занять з урахуванням висновку психолого-медико-педагогічної консультації та типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку. Такі години враховуються під час визначення гранично допустимого тижневого навчального навантаження дітей з особливими освітніми потребами. Корекційно-розвиткові заняття проводяться відповідними вчителями-дефектологами та практичними психологами.

Навчальні програми для дітей з особливими потребами обов'язково мають бути індивідуалізованими та високоякісними. Індивідуальні навчальні плани школи створюють на основі навчальної програми загальноосвітньої школи відповідного класу або програми спеціальної школи, рекомендованої психолого-медико-педагогічною консультацією після обстеження дитини, затверджуються педагогічною радою і керівником закладу.

У навчальному процесі має здійснюватися контроль за виконанням індивідуального навчального плану. Особливо важливим у здійсненні контролю є оцінювання.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами

здійснюється за критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011 № 329, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 травня2011 р. за № 566/19304.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з розумовою відсталістю, зі складними вадами розвитку, які навчаються за індивідуальним навчальним планом і програмою, здійснюється за обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою.

Система оцінювання навчальних досягнень учнів повинна бути стимулюючою.

Вчителі й вихователі інклюзивних класів та груп повинні бути відповідним чином підготовлені і постійно займатися підвищенням своєї кваліфікації.

Упровадження інклюзивної моделі освіти потребує розв’язання низки завдань:

- організувати навчально-виховний процес, який би задовольняв освітні потреби всіх дітей;

- розробити систему надання спеціальних освітніх і фахових послуг для дітей  з особливими освітніми потребами;

- створити позитивний клімат у шкільному середовищі та поза його межами.

- усі спеціалісти з проблем розвитку дітей є важливими помічниками та партнерами вчителів, це команда, група людей, у яких є спільна мета, які співпрацюють, щоб досягти більшого, ніж кожен із них здатен досягти самотужки.

- характерні риси командної роботи з дитиною, яка має особливі потреби:

- рішення стосовно методів роботи з дитиною приймаються колективно; члени команди несуть колективну відповідальність за результати;

- батьки є рівноправними членами команди;

- всі члени команди мають рівний статус і вважаються однаково важливими.

Запорукою успішної реалізації моделі інклюзивної освіти є ефективна співпраця вчителів, відповідних фахівців, батьків та учнів.

У школі має бути створена своєрідна мережа підтримки, тобто всі працівники та адміністрація школи, всі, хто працює з дитиною з особливими освітніми потребами, мають допомагати один одному, обмінюватися знаннями, намагатися максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети – реалізації дитиною її потенційних можливостей та підготовки її до незалежного самостійного життя.

Учитель загальноосвітнього навчального закладу повинен володіти необхідними знаннями та навичками роботи з дітьми з особливими потребами:

•  ознайомитися з анамнезом, мати уявлення про основні види порушень

психофізичного розвитку дитини;

- вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини;

- ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня.

Бути добре ознайомленим з приладами, які використовують його учні з порушеннями зору і слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків. Вивчати головні принципи і стратегії колективної командної роботи;

- навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять;

- закінчувати заняття, коли діти втомилися чи стали неуважні;

- навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей;

- створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу;

                                            Аналіз уроку в школі з інклюзивним навчанням

Оряєнтовані цілі   відвідування та матриці аналізу уроку

– вивчення специфіки впровадження в навчально-виховний процес перспективних методів і прийомів подання матеріалу, врахування індивідуальних особливостей учнів, їхніх уподобань, освітніх можливостей, стану здоров’я з метою успішного засвоєння загальноосвітньої програми.

– вивчення стану реалізації освітнього потенціалу учнів з особливими освітніми потребами на уроках у загальноосвітній школі в класах з інклюзивною формою навчання.

– відстеження динаміки розвитку учнів з порушеннями психофізичного розвитку, створення емоційного комфорту й умов для саморозвитку, самопізнання й самореалізації кожного учня.

– контроль за використанням на уроках у класах з інклюзивним навчанням найефективніших технологій викладання предметів, що поєднують різноманітні підходи до індивідуальної діяльності учнів.

– аналіз форм обліку досягнень учнів із навчальних предметів, які дають змогу простежити особисті успіхи й невдачі в засвоєнні матеріалу відповідно до динаміки розвитку учнів з порушеннями психофізичного розвитку.

– контроль рівня психологічної захищеності учнів з особливими освітніми потребами в навчально-виховному процесі.

– аналіз оптимального відбору змісту навчального матеріалу на уроках з інклюзивним навчанням.

Параметри вивчення якості уроку в класах з інклюзивним навчанням

1. Місце даного уроку в системі інших уроків

– Обґрунтованість теми й завдань уроку.

– Рівень готовності учнів на уроці до самостійного сприйняття знань на подальших уроках.

2. Структура уроку

– Основні етапи уроку (перевірка домашнього завдання, усний рахунок, словникова робота, повторення вивченого, виклад нового матеріалу, закріплення, домашнє завдання тощо).

– Відповідність структури уроку його темі й завданням.

– Доцільність тривалості кожного етапу уроку.

– Взаємозв’язок етапів уроку і їх дотичність основному дидактичному завданню.

3. Матеріали уроку

– Науковий рівень навчального матеріалу.

– Відповідність навчального матеріалу темі й завданням уроку, можливостям учнів, різнорівневість матеріалу на уроці.

4. Реалізація основних дидактичних принципів на уроці

– Науковість знань, що повідомляються.

– Доступність знань учням, облік їх вікових особливостей, рівня розвитку й засвоєння знань, інтелектуальних здібностей.

– Здійснення індивідуального й диференційованого підходу.

– Зв'язок матеріалу уроку із життям, трудовою діяльністю.

– Активізація розумової діяльності учнів, залучення їх до формулювання підсумків, правил, узагальнень. Розвиток самостійності, навичок самоконтролю, пізнавальних зацікавлень, мовлення учнів.

– Використання наочних засобів навчання – вибір наочних посібників і дидактичного матеріалу. Його відповідність темі й завданням уроку, віковій категорії учнів, зовнішнє оформлення, доцільність і правильність використання. Поєднання слова, наочності і практичної діяльності на уроці.

5. Методи і прийоми

– Різноманітність методів і прийомів, відповідність їх віковій категорії учнів, розвитку змісту навчального матеріалу.

– Корекційне спрямування методів і прийомів.

– Прийоми для створення позитивного відношення до матеріалу уроку, подолання індиферентності.

6. Облік і оцінка знань учнів

– Індивідуальне і фронтальне опитування учнів (співвіднесеність і виправданість).

– Облік індивідуальних особливостей знань.

7. Вигляд учителя

– Мова вчителі: ясність, точність, виразність, емоційність.

– Знання матеріалу уроку: володіння методами і прийомами роботи на уроці, володіння технікою письма на дошці, демонстрація посібників, проведення лабораторних робіт.

– Характер поведінки вчителя на уроці. Її вплив на поведінку та емоційний стан учнів.

8. Загальна оцінка уроку

– Рівень досягнення загальноосвітнього і корекційно-розвивального завдання уроку.

– Дисципліна учнів на уроці.

– Знання, отримані на уроці учнями. Види сформованості умінь і навичок.

– Способи здійснення зв’язку нового матеріалу із вивченим раніше; способи здійснення неперервності повторення.

– Поєднання індивідуальної та фронтальної роботи на уроці.

Дієвість навчання залежить від вибору ефективних методів і прийомів навчання, що повинні мати наступні ознаки: бути різноманітними, відповідати віку учнів, рівню розвитку, змісту навчального матеріалу; мати корекційну спрямованість; виявляти позитивне ставлення до навчального матеріалу, долати індиферентність.

У процесі інклюзивного навчання застосовуються прийоми корекційного впливу на емоційну й пізнавальну сфери дітей з порушеннями психофізичного розвитку: ігрові ситуації; дидактичні ігри, повязані з пошуком видових і родових ознак предметів; ігрові тренінги, що сприяють розвитку вміння спілкуватися з іншими; психогімнастика й релаксація, що дають змогу зняти м’язові спазми і затиски, особливо в області обличчя і кистей рук.

У роботі з інклюзивними класами дуже важливою є співпраця з додатковими фахівцями (дефектологами, психологами, вчителями логопедами, фахівцями з лікувальної фізкультури та іншими спеціалістами). Вузькі фахівці працюють в тісному контакті з вчителями, постійно ведуть відстежування розвитку дитини. Вони можуть допомагати задовольняти індивідуальні потреби дітей, а також надавати вчителям і батькам необхідну інформацію.

Навчання учнів в умовах інклюзивного класу направлено перш за все на формування у дітей віри в свої власні сили, у власні можливості, оскільки життєстверджуючий тонус повсякденного життя школяра спирається перш за все на успіхи в його основній праці – навчанні.